В   цей  день  дві   події  були  очікуваними:  підписання  угоди  з  ЄС  об  асоціації  та   завершення  перемир'я  на  Донбасі  та  Луганщині.

   Щодо  першої  події,  то  сумнівів  майже  не  було  -  угода  має  бути  підписана.  Ми  до  цього  пройшли  тяжкий  шлях.  Саме  революція  сталася  тому,  що  21  листопада  2013  року  президент  Янукович  цю  угоду  не  підписав.  І  вже  після  революції  нова  влада  проголосила  своє  бажання  підписати  цю  угоду.  Політичну  частину  угоди  підписав  у  березні  А. Яценюк,  що  виконував  обов'язки  прем'єр-міністра,  а  тепер  в  червні  економічну  частину  угоди  підписав  новий  президент  України  Петро  Порошенко.

   Саме  про  цю  подію  найбільше  показували  по  телебаченню,  обговорювали  на  різних  телеканалах.  Але  народ  найбільше  очікував  іншої  події,  яка  мала  статися  о  22   годині  -  це  завершення  перемир'я  та  проголошення  президентом  свого  рішення  щодо  подальших  дій   на  Сході  України.  Це  було  найболючіше  питання,  бо  з  часу  проголошення  цього  перемир'я  загинуло  близько  десятка  наших  вояків. 

       Умови  перемир'я  виконувалися  лише  з  української  сторони.  А  бойовики  з  боку ДНР  і  ЛНР  навпроти  лише  посилили  свої  напади  та  обстріли  наших  блокпостів  та  військових  частин.  Наші  військові  мали  право  лише  оборонятися.  Тому  весь  народ  очікував,  що  о  десятій  вечора  це  ганебне  перемир'я  буде  припинено  і  АТО  знов  війде  в  свою  активну  фазу.  Цього  навіть  прагнули  і  патріотично  налаштовані  мешканці  Сходу,  які  вже  втомилися  від  ДНР  і  ЛНР.

   Але  Путін  та  чомусь  і  Меркель  наполягали  на  тому,  щоб  перемир'я  було  продовжено ще  на  72  години.  І  Ахметов,  і  інші  бізнесмени  Соду  та  депутати-регіонали  вимагали  продовження  перемир'я.

     І  марно  ми  чекали  звернення  президента  Порошенко  по  ТБ.  Про  те,  що  він  продовжив  перемир'я  ще  на  72   години  ми  дізналися  майже  о  півночі.  І  це   багатьох  розлютило, як, наприклад,  мого  чоловіка,  або  розгубило. 

    Навіщо?  Або  чому?

   Так,  я  теж  проти   війни  просто  за  територію.  Нам   треба,  щоб  в  Україні  був  єдиний  народ.   Але  більшість  вже  очікувала  саме  продовження.  А  за  ці  72  години  ми  ще  більше  блокпостів  можемо  втратити,  що  взагалі  призведе  до  втрати  ЛуганДона.  З  іншого  боку,  з  цій  території  не  вдалося  вивезти  дітей -  бойовики  не  пустили.  Але  сепаратисти  не  йдуть  на  поступки,  вони  лише  вимагають  значних  поступок  від  України  аж  до  повного  виведення  українських  військ  з  цієї  території.  Невже  Порошенко  готовий  йти  на  це?  А  це  навіть  зрада.

   І  вчора  вже  багато  людей  на  адресу  нового  президента  лаялися  та  сипали  прокляття.  Багато  хто   розчарувався.  А  я  ще  намагаюсь  знайти  в  його  рішенні  який  сенс.  Я  ще  хочу  вірити  в  те,  що  не  помилилися  ми  зі  своїм  вибором  президента.  Як  би  не  хотілося  знов  помилитися.