Можливо  через  певний  час   гості  сайту  не  зрозуміють,  чому  у    цього  сайту  така  назва  "Надія  і  відчай".  Отож  спробую  пояснити,  в  якому  настрої  я  прийшла  до  ідеї  створення  сайту.

    Ідея  з'явилася  29-го  квітня,  коли  за  результатами  поточних  подій  наш  настрій  значно  погіршився.  На  сході  України,  на  Донеччині  та  Луганщині,  діяли  сепаратисти  та  захоплювали  державні  установи.  Міліція  не  чинила  опір  і  навіть  переходила  на  бік  сепаратистів. Вони  стали  проголошувати  свої  республіки  та  проведення  референдуму  на  11  травня  з  питанням  про  вихід  зі  складу  України.  На  кордоні  з  Україною  з  боку  Росії  стояли  чисельні  російські  війська.

      А  в  нас  в  той  час  міліція  та  деякі  органи  міської  влади  теж  мали  поки  приховані,  але  відомі  для  нас  сепаратистські  настрої,  готові  були  зрадити.  І  навіть  серед  населення  (сусідів,  співробітників) ми  самі  вже  знали  тих,  хто  чекав  Путіна  і  приєднання  Одеси  до  Росії.

   І  в  той  же  час  ми  бачили,  що  наша  тимчасова   влада  нічого  не  може  зробити.  Антитерористичні  операції  зупиняються,  так  і  не  розпочавшись.  війська  нічого  не  можуть  зробити  проти  населення,  що  само  кидається  під  танки.  І  виникають  страшні  думки,  що  влада  здає  і  Донбас, і  Луганщину,  і  також  здасть  пізніше  і  Одещину.

 Я  спробувала  відобразити  свій  настрій  в  той  день  ось    такою  діаграмою.  Назвала  його  "термометром  надії".

    Настрій  наступних  днів  змінювався.  І  я  це  також  відобразила  в  графіку.  Але  про  це  пізніше.  Сподіваюсь  вам  зрозуміло  тепер,  чим  я  керувалася,  коли  обирала  назву  сайту.  В  якомусь  роді  цей  новий  проект  ставав  для  мене  спасінням.