22 липня 2014 року  Верховна Рада затвердила Указ Президента від 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію", згідно з яким в зв'язку з поширенням проявів тероризму на території України, концентрацією угруповань військ (сил) зі значним наступальним потенціалом на території Російської Федерації поблизу державного кордону України, загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України, з метою забезпечення оборони держави, в Україні оголошено про проведення третьої хвилі часткової мобілізації. 

  Також Верховна Рада  підвищила граничний вік перебування в запасі.

   На  цьому  тижні  відбулися  кардинальні  зміни   у  Верховній  Раді, які  потягнули  за  собою  і  зміни  в  уряді.  Спочатку  було  розпущено  фракцію  комуністів, потім  про вихід з коаліції  більшості  заявили  партії  "Удар"  та  "Свобода". Це було  кроком для того, щоб президент через місяць зміг оголосити розпуск парламенту та нові вибори.  Але  у  той  же  день це викликало  обурення  спікера О. Турчинова  і  образу  прем'єра  А.Яценюка. Останній  заявив, що в таких обставинах він і уряд має піти  у відставку. 

    Цим  подіям  були  присвячені  і  обговорення  у  Савіка  Шустера,  і  думки політологів, та  багато  дискусій  у  політичних  кругах.

   В  квітні-травні  2014  року  в  зоні  АТО  починають  діяти  батальйони,  які  ставили  за  свою  мету  визволення  території  Донецької  та  Луганської  області  від  терористів.  Перший  і  найвідоміший  з  таких  батальйонів -  батальйон  "Донбас"  під  керівництвом  Семена  Семенченко.  Крім  цього  батальйону  на  слуху  також  є  батальйони  "Айдар", "Азов,  "Дніпро"  та  інші.  Тепер  майже  в  кожній  області  України  формується  свій  батальйон.

   Намагалася  розібратися,  що  це  за  батальйони,  яку  роль  відіграють  в  зоні  АТО,  за  якими  принципами  формуються  та  як  співвідносяться  з  армією  та  МВС  і  Національною  гвардією.

    Відеоматеріал,  який  свідчить,  що  йшла  серйозна  робота  сімох  диверсійних  груп,  що  планували  проголошення  Одеської  Народної  республіки.  З'явився  від  в  новинах  на  24-му  українському  каналі.  Отже,  в  нас  мали  бути  такі ж  жахливі  події,  які  відбуваються  зараз  на  Донеччині  та  Луганщині.  Готувалися  диверсії  і  в  районах  області.  Завдяки  діям  активістів  одеського  Євромайдану  диверсія  2-го  травня  2014  не   призвела  до  проголошення  цієї  республіки.

   Це  вже  людина-легенда.  Він  керує  організацією  "Правий  сектор",  яка  зіграла  важливу  роль  в  перемозі  революції.  Ним  стали  лякати  всіх  в  Криму,  на  Сході  України  та  в  Росії.  Навіть  РФ  його  заочно  засудила.  А  він  не  злякався  та  став  кандидатом  в  президенти.  Він  набрав  лише  близько  1%,  але  це  скоріше  тому,  що  населення  України  хотілося  впоратися  з  виборами  президента  за  один  тур,  та  віддало  свої  голоси  за  єдиного  кандидата  Петра  Порошенка.  А  після  закінчення  перегонів   він   поїхав  на  фронт  з  формуванням  від  "Правого  сектору".

   Ігор  Гіркін,  він  же  Стрєлок,  відомий  з  2014  року,  після  того,  як  в  Слов'янську  почалися  дії  сепаратистів  та  була  проголошена  ДНР  (Донецька  Народна  республіка).  За  інформацією  з  української  Вікіпедії  відзначився  ще  при  загарбанні  Верховної  Ради  Криму.  Потім  був  організатором  так  званого  "Народного  ополчення  Донбасу",  міністром  оборони  ДНР.  А  російська  Вікіпедія  додає,  що  з  6  липня  він  став  воєнним  комендантом  захопленого  терористами  Донецька.

   А  на  сайті  "Хвиля"  з'явилася  також  стаття  про  те,  що  Гіркін  піде  на  Москву,  і  що  він  чимось  схожий  на  білогвардійського  генерала  Антона  Денікіна.

      Разом  з   виборами  президента  України  у  нас  в  Одесі  відбувалися  вибори  мера.  Кандидатів  також  було  близько  20.  Але  більшість  з  них  одеситам  була  мало  відома.   Головних  суперників  було  два:  екс-мер  Едуард  Гурвіц  та  екс-регіонал  та  депутат  міської  ради  Генадій  Труханов.

    Одесити,  які  є  активістами  майдану,  були   проти   Генадія  Труханого  з-за  його  підтримки  сепаратистів.  Але  далеко  не  всі  з  них  підтримували  Е. Гурвіца,  хоча  заради  боротьби  проти   екс-регіонала  могли  підтримати   екс-мера. 

    Мало  хто  сподівався  на  перемогу  Е. Гурвіца.  Але  чомусь  екзит-поли  Савіка  Шустера  в  день  виборів  показали,  що  одесити  обрали  його.  Але  підрахунки  Виборчої  комісії  дали  зовсім  інший  результат.

   Тиждень  тому  пройшли  в  Україні  вибори.  Для  більшості  українців  це  були  вибори  нового  легітимного  президента.  А  в  окремих  містах  обирали  ще  й  мера  (як  і  в  нас  в  Одесі).  А  в  Києві  навіть  обирали  київську раду.

    Вибори  президента  мали  відбутися  в  два  тури.   Але  в  такий  скрутний  час,  коли  на  Сході  йде  війна  проти  сепаратистів  та  інтервентів  (терористів, бойовиків),  для  держави  краще  було,  щоб  ці  вибори  відбулися  в  один  тур.  Бо  президента  вже  давно  чекають  невідкладні  справи.

      Про  те,  що  в  Україні  з  кінця  2013  по  лютий  2014  сталася  революція,  відомо  всім.  Саме  як  все  починалося,  за  якою  послідовністю     відбувалися  події,  пам'ятає  не  кожний.    

      Але  нам  треба  відродити  хронологію  подій,  щоб  зрозуміти  всі  причинно-наслідкові   зв'язки  цього  періоду,  щоб  протистояти  в  інформаційній  війні  ворогам,  які  навмисно  перекручують  факти.

    Поки  в  Києві  пишалися  перемогою  Революції,  приймали  перші  революційні   закони,  почалася  анексія  Криму  Росією.  З'явилися  невідомо  чиї  озброєні  "зелені  чоловічки",  які  видавали  себе  за  самооборону  населення  півострова.  Поява  таких  загонів  пояснювалася  ніби-то  загрозою  з  боку  "бандерівців"-западенців  та  правого  сектору. 

   Все  це  було   нечесно,  несправедливо.  Але  вже  тоді  став  з'являтися  відчай,  що  Крим  втрачаємо,  а  потім  можемо  втратити  і  інші  землі.  Півострів  було  перекрито,  а  війська,  що  в  ньому  залишилися,  були  заблоковані.  Вже  в  середині  березня  на  підставі  сфальсифікованого  референдуму  Крим  став  незалежним, а  потім  приєднався  до  Росії.  І  ніякі  вимоги  з  боку  ООН  та  лідерів  США  та  ЄС  не  змогли  зупинити  Путіна.  А  він  став  планувати  ще  й  відторгнення  Сходу  і  Півдня  України.