Це  вже  людина-легенда.  Він  керує  організацією  "Правий  сектор",  яка  зіграла  важливу  роль  в  перемозі  революції.  Ним  стали  лякати  всіх  в  Криму,  на  Сході  України  та  в  Росії.  Навіть  РФ  його  заочно  засудила.  А  він  не  злякався  та  став  кандидатом  в  президенти.  Він  набрав  лише  близько  1%,  але  це  скоріше  тому,  що  населення  України  хотілося  впоратися  з  виборами  президента  за  один  тур,  та  віддало  свої  голоси  за  єдиного  кандидата  Петра  Порошенка.  А  після  закінчення  перегонів   він   поїхав  на  фронт  з  формуванням  від  "Правого  сектору".

      З  Української  Вікіпедії  відомо,  що  Дмитро  Ярош  народився  30  вересня  1971  року  у  місті  Дніпродзержинськ  Дніпропетровської  області.  Вже  з  1988  року  став  брати  участь  в  національно-визвольному  русі,  з  1989  року  був  членом  Народного  Руху  України,  Української  Гельсинської  спілки.  З  1994  року  став  членом-засновником  всеукраїнської організації «Тризуб» ім. С. Бандери.  У  2001  році  закінчив  філологічний  факультет  Дрогобицького  педагогічного  університету.  У 2004 році у Дрогобичі була видана книга «Шлях нації» — збірка публіцистичних статей Дмитра Яроша із актуальних проблем ідеології українського націоналізму, націоналістичного руху та українського державотворення. Також є автором книги «Нація і революція».

    Чомусь  про  Яроша  я  почула  лише  в  лютому,  майже  на  завершенні  революційних  дій  на   майдані.  Про  організацію  "Правий  сектор"  почула  ще  з  січня,  коли  розгорнулися  події  на  Грушевського.  Отже  на  слуху  ця  людина  вже  була,  але  в  обличчя  поки  не  знала.  Отож  десь  20  лютого  і  розгледіла  трошки  на  сцені  майдану.

    Його  ототожнюють  з  організацією  (рухом)  "Правий  сектор".  Хоча  виявилося,  що  ця  організація  виникла  лише  в  листопаді  2013  на  майдані,  коли  з  сцени  пролунав  заклик  боронити  правий  сектор (бік)  майдану.  Таких  оборонних  груп-організацій  на  майдані  було  декілька.  Безпосередньо  Ярош  був  лідером  організації  "Тризуб". 

   Саме  після  цього  випадку  всі  ці  радикальні  (націоналістичні  та  крайні  праві)  організації вирішили  об'єднатися  в  єдиний  рух  на  майдані,  та  одразу  заявили,  що  їх  цілі  боротьби  відрізняються  від  цілей  лідерів  опозиції  (опозиції  в  парламенті,  яку  очолювала  трійка  лідерів:  В. Кличко,  О.  Тягнибок  та  А. Яценюк).  Правий сектор виступав за усунення «режиму внутрішньої окупації» та звершення української національної революції.  За  їх  баченням,  революція  в  Україні  не  завершилася  проголошенням  незалежності  у  1991  році,  бо  країна  залишалася  залежною  (і  економічно,  і  в  де чому  політично,  ідеологічно)  залежною  від  Росії,  СРСР   та  Російської  імперії.  І  лідерів  у  "Правого  сектору"  с  самого  початку  було  декілька.

    Їх  не  влаштовувала  поміркована  позиція  опозиціонерів,  які  йшли  на  перемовини  з  владою  та  готові  були  йти  на   компроміси.  "Правий  сектор"  готовий  був  йти  до  кінця,  до  усунення  Януковича  і  повного  переформатування  влади,  навіть  шляхом  силового  протистояння,  чого  так  лякалася  опозиція.  Саме  завдяки  активістам  "Правого  сектору"  почалося  протистояння  з  МВС  та  "Беркутом"  на  Грушевського,  що  призвело  до  перших  втрат.  Але  це  не  злякало  людей  на  Грушевського.  Було  зрозуміло,  що  вони  свідомо  пішли  на  такі  дії.

    Янукович  та  його  влада  і  навіть  Росія  стали  побоюватися  "Правого  сектору"  та  Яроша.  В  Росії  його  навіть  заочно  засудили,  визнавши  радикально  налаштованим  націоналістом,  який  ненавидить  росіян  та  мріє  про  знищення  Росії,  навіть  готує  проти  неї  диверсії.  А  Янукович  перед  своєю  втечею,  була  така  інформація,  викликав  до  себе  Яроша  на  перемовини.  Цікаво,  що  той  поїхав  та  живим  повернувся.  А  ось  Янукович  після  цього  зник.  Але  цю  втечу  навіть  більше  пов'язують  з  іншою  людиною  -  сотником  В. Парасюком,  який  зі  сцени  Майдану  звернувся  до  Януковича,  що  якщо  він  сам  не  піде  в  відставку,  то  майданівці  прийдуть  до  нього  в  Межигір'я.  Тепер  невідомо,  кого  найбільше  злякався  Янукович:  Парасюка  чи  Яроша.

   А  після  перемоги  майдану  проголосили  дострокові  вибори  президента.  І  Ярош  висунув  свою  кандидатуру.  Це  не  дивлячись  на  те,  що  в  Росії  прийняли  рішення  про  його  арешт.  Він  просто  став  ходити  на  публічні  заходи  з  охороною.  Також,  у  зв'язку  з  очікуванням  перевиборів  Верховної  Ради,  та  реально  оцінюючи  свої  майбутні  результати  на  президентських  перегонах,  Ярош  проголосив,  що  перетворить  "Правий  сектор"  (рух)  в  політичну  партію,  яка  візьме  участь  в  перегонах  до  Парламенту.

   Під  час  виборчої  кампанії  запам'яталися  три  моменти: 

   Перший:  виявилося  за  декарацією  доходів,  що  Ярош  офіційно  ніде  не  працює.  І  навіть  дружина.  Звідки  ж  гроші?  Виявляється,  що  допомагають  політичні  організації  (мабуть  "Тризуб"  та  "Правий  сектор").

     Другий:  Ярош  одружений,  має  трьох  дітей,  навіть  онук  з'явився  під  час  перегонів.  Але  дружину  не  хотів  показувати,  що  вона  в  нього  "непублічна".  Він  як  християнин  дуже  вірний  своїй  дружині  і  родина  має  для  нього  значну  цінність.  Але  з  самого  початку  він  попередив  свою  дружину,  що  він  націоналіст  і  буде  вірній  справі  національно-визвольної  боротьби  за  Україну.

    Третій:  до  перегонів  Ярош  і  його  "Правий  сектор"  готувалися  ретельно,  переглядаючі  положення  своїх  попередніх  програм,  консультуючись  з  експертами  з  приводу  питань  майбутнього    економічного  розвитку  країни,  національної  політики.  Це  добре  відчувалося  на  дебатах  кандидатів  в  президенти.  І  саме  це  мені  сподобалося.  Виникало  навіть  бажання  проголосувати  за  Яроша,  але  в  складній  ситуації,  що  була  в  країні,  пересилило  бажання  завершити  перегони  одним  туром.

     Але  за  результатами  перегонів  він  не  набрав  і  1%.  Вважаю,  що  головна  причина  в  тому,  що  народ  бажав  швидше  покінчити  з  виборами.  Бо  прихильників  Яроша  та  "Правого  сектору"  серед  населення   було  значно  більше,  ніж  1%, хоча  по  всій  країні  мабуть  не  більше  8-10%. 

   Після  перегонів  Д. Ярош  заявив,  що  відправляється  з  членами  "Правого  сектору"  воювати  на  Схід.  Але  інформації  про  дії  "Правого  сектору"  в  зоні  АТО  знайти  дуже  тяжко,  крім  тих,  які  йдуть  на  екранах  російського  ТВ  та  не  відповідають  істині.  Найбільше  можна  дізнатися  про  батальйони  "Донбас",  "Азов", "Айдар",  а  не  правого  сектору.

    Була  навіть  дуже  суперечлива  інформація  десь  перед  виборами,  немов  би  від  С. Семенченко, очільника  батальйону  "Донбас",  що  "Правий  сектор"  не  воює  та  їм не  допоміг в  якомусь  бої,  як  повідомлялось  в  новинах.  Але   сам  С.Семенченко  потім  цю  інформацію  спростував, написавши,  що  таки  була  допомога  "правого  сектору",  а  в  нього  була  розмова  з  Ярошем,  якого  він  поважає. 

   За  23  червня  2014  року  з'явилося  відео  Громадського  ТБ про  табір  "Правого  сектору"  в   зоні  АТО,  з  якого  зрозуміло,  що  формування  ПС   контролюють  блокпости  на  кордоні  Донецької  області.

   Ще  були  два  відеофрагменти  про  "Правий  сектор"  в  зоні  "АТО",  які  я  знайшла  на  YouTube  у  Олени  Білозерській. 

  Інші  фрагменти  про  нього  тільки  з  російського  ТВ,  без  самого  Яроша  в  кадрі.

   Я  поважаю  Д. Яроша  як  людину,  як  патріота,  як  борця  за  Україну.